Міфопоетична парадигма в українській та західноєвропейській прозі про землю кінця XIX - першої третини XX ст

Монографія. Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2008. – 216 с.У монографії вперше комплексно розглядається українська та західноєвропейська проза про землю кінця XIX - першої третини XX ст. крізь призму її міфопоетичної парадигми. На матеріалі характерних творів української, англійської, норвезької, а також російської, польської, французької, шведської та німецької літератур визначаються загальні закономірності міфопоетичної парадигми цієї прози, її типологія та національні особливості. Доведено, що європейська проза про землю цього часу послідовно зберігає пантеїстичні мотиви й інтенції, найчастіше переплетені з біблійними мотивами. Визначено сюжетотворчу функцію біблійного складника в ряді творів, а також міфопоетичну інтенційність корелятів природа – місто в аналізованій прозі, особливості в ній міфологеми землі. Акцентовано варіативність реалізації тут міфологеми золотого віку.